Повернутися до звичайного режиму

ІСТОРІЯ ОСВІТИ СЕЛА КАШПЕРІВКА

До скасування кріпосного права в селі була суцільна не писемність. Грамотних було три особи: священик, дяк і волосний писар.

Після відміни кріпосного права в 1861 році назріла необхідність навчання дітей грамоти. Селяни села Кашперівка через місцевого священика підняли клопотання і в 1862 році одержали дозвіл на групове спільне навчання хлопців і дівчат. В звичайній селянській хаті, на кошти самих селян, була відкрита школа, в якій проводилось навчання під наглядом і керівництвом священика.

Спочатку грамоти дітей навчав малоосвічений дяк, а згодом запросили компетентну людину на прізвище Калашников.

Платили вчителю за навчання хто чим міг: грішми, зерном, картоплею, капустою, яйцями, молоком та іншими продуктами, аби вчитель міг проіснувати.

В основу навчання була покладена граматика слов 'янської мови. Азбуку вивчали так: аз — А; буки — Б; веди — В; глаголь — Г; добро —Д; живете — Ж і так далі.

Згідно закону хлопців навчали читати і писати, а дівчат — лише читати. Старожил Поліщук М.Е. розповідає, що йому доводилось проводити перепис населення в 1919 році і з старих жінок ніхто не вмів розписатися, хоч і окремі з них ходили до школи.

Потреба в грамотних людях зростала, а в 1884 році було видано розпорядження про збільшення церковно-приходських шкіл і в Кашперівці в 1892 році була побудована церковно-приходська школа з трирічним строком навчання. Навчалося три групи. Іменувалась вона Кашперівська однокласна церковно-приходська школа. Була на утриманні прихожан місцевої церкви, а підпорядковувалась Таращанському повітовому відділенню Київської єпархіальної училищної ради. В будинку школи була одна класна кімната розрахована на всі три групи і квартира учителя.

Замість парт стояли довгі столи і лави. Зимою в школі було дуже холодно. Учні повинні були опалювати її, прийшовши на навчання. Паливо приносили з дому. Книжок майже не було, а про зошит не мали поняття. Писали на грифельних дошках, на клаптях паперу.

Згодом класна кімната була розділена перегородкою на дві частини, в яких навчалось три групи. З усіма трьома групами працював один учитель, інколи для навчання з першою групою вчитель призначав кращого учня з третьої групи.

В 1910 році в Кашперівку було прислано учителя Панаса Яковича Войтенка. Зі слів його учнів можна судити, що цей учитель користувався повагою односельчан. Помічником його працював п 'ятнадцятирічний юнак Петро Якович Перевалов. В школі культивувались міри фізичного покарання. За порушення дисципліни, невивчений урок учитель бив лінійкою, ставив у куток, де були насипані горох, гречка. Священик і вчитель могли на свій розсуд виключати будь-якого учня з школи, а скаржитись не було кому.

Програма передбачала навчити читати і писати російською мовою, рахувати в межах мільйона, виконувати всі чотири дії, знайомство з дробами. Поряд з вивченням російської вивчали церковнослов'янську мову, закон Божий, коротко знайомили з історією та географією.

Заняття в школі починалися з 15 жовтня (з Покрови), а всі бажаючі приходили до школи тоді, коли випадав сніг і вже не випасали худобу. Закінчувались заняття весною (перед Паскою 25 квітня — 2 травня), тобто тоді, коли починалися польові роботи. Учителі хоч і намагалися зберегти контингент учнів у школі, але багато їх залишало школу через важке матеріальне становшце.

У такому великому селі як Кашперівка, школярів було мало: в 1913 році в першій групі навчалося 32 учні, в другій — 18 учнів, в третій — 7 учнів. В 1913 році закінчили третю групу Кашперівської школи такі учні:

Іванюта Панас Львович,

Посталь Григорій Єфремович,

Поліщук Михайло Єфремович,

Посталь Іван Іванович,

Лоброзовський Болеслав Антонович,

Троїцька Вікторія Вікентіївна,

Кравчук Петро (залишений на повторний курс). Капіталізм у Росії продовжував розвиватись. Потреба у грамотних людях зростала, хоча царизм все робив, для того, щоб не дати розвиватися культурі і науці в країні.

Царизм смертельно боявся освіти мас, всіляко перешкоджав трудящим одержати знання, та все ж настирливі вимоги народу примусили Державну Думу в 1911 році прийняти законопроект про початкове загальне навчання. Цей законопроект так і залишився на папері, але дещо в питанні освіти було зроблено.

На цей час розвинуло свою діяльність земство, у функції якого входило питання народної освіти, охорони здоров'я. Земство прийняло рішення побудувати одну школу на волость за рахунок земства. В Кашперівці була волость, і до того ж член Таращанської земської управи Флор Іванович Коломієць, житель села Кашперівки, який був ініціатором будівництва школи.

Тому вирішено була в 1911 році розпочати будівництво двокласносної земської школи на шість груп. Будівництво закінчено в 1914 році. Ця школа була гордістю села. Класні кімнати великі, світлі, гарні парти, були підручники і зошити, але школа була підпорядкована церкві і тому не могла дати учням глибоких, свідомих і об 'єктивних знань.

В перший рік в школі навчалось чотири групи. В Кашперівську школу прийшли навчатись діти із навколишніх сіл - Погребів, Бурковець, Рудого села. Тяга до знань серед населення була велика. В школі навчались і переростки. В 1915 році нараховувалось п'ять груп. У двокласній школі працювали такі вчителі:

Войтушенко Денис Юхимович -завідуючий і завуч школи. Войтушенко Марія Антонівна —класовод вишивального рукоділля . Панченко Ольга — класовод вишивального рукоділля. Кулик Анастасія Володимирівна -класовод вишивального рукоділля. Мацієвич Катерина Леонідівна — викладач історії. Мацієвич Галина Леонідівна — викладач географії. Троценко Олександр Гнатович — законовчитель. Земська школа не виходила з-під нагляду церкви. Перший випуск двокласної земської школи відбувся навесні 1917року.

До 1917року освічених людей в селі було мало. До 10 %. Це переважно службовці, найбільші кваліфіковані робітники заводу, староста села, священик. Службовці заводу були в основному іноземці — поляки, чехи, німці. В 1919 році в Кашперівській школі навчалось 240 дітей, що становило ЗО % всіх дітей села. З 1919 по 1924 років в селі Кашперівка була трудова семирічна школа. В 1924 році відбувся перший випуск з Кашперівської семирічної школи. В зв 'язку з громадянською війною, розрухою, кількість класів у 1924році скоротилась. П'яті —сьомі класи було переведено в Тетіївську школу. З 1925 року кількість класів зростала і в 1928 році відбувся другий випуск з сьомого класу в кількості 25 учнів. Всього в цей час в школі навчалося більше 250 учнів. З 1925 року завідуючим школи працював Костюк Пилип Іванович, а вчителями Шемет Ольга Іванівна, Сотниченко Іов Михайлович, Чернецький Гнат Савич, Чернецька Марія Петрівна.

Нововідкриті 5 — 6 класи у 1927 - 1926роках утримувалися на кошти цукрокомбінату. Через рік утримання школи перейшло у районний бюджет. З кожним роком число учнів швидко збільшувалося і Кашперіеська семирічна школа в 1928— 1929 роках стала найбільшою школою в районі по кількості учнів і вчителів.

В 1930році при школі було створено піонерську організацію. Першою піонервожатою була Андрейшина Надія Іванівна, одна з перших комсомолок заводу. Піонерська організація нараховувала понад 40 хлопців та дівчат -дітей робітників і селян.

В піонерській організації регулярно відбувалися збори, політбесіди, активно працювали гуртки. Піонери вивчали революційні події минулого, проводили походи по місцях боїв у громадянську війну, Активними помічниками дорослих у громадському житті та суспільно- корисній роботі: навчали неписьменних, вели боротьбу з бур 'янами та шкідниками полів. Учні школи часто виступали з концертами.

Учителі приймали активну участь в житті села. Кожен учитель працював у ланці чи бригаді, проводили агітаційно-роз'яснювальну роботу, читали лекції на різноманітні теми.

Тридцяті роки характеризуються колективізацією сільського господарства. В цій великій державній справі брали участь і піонери. Вони агітували своїх рідних вступати в колгоспи, працювати на колгоспних ланах. В перші роки колективного господарювання вихід в поле був урочистий. На площі шикувалась трудова колона колгоспників, які, підготувавши знаряддя праці, організовано вирушали на поля. Учні вітали трудівників з виходом в поле, бажали їм успіхів у праці і приєднувались до загальної справи.

Урочистою була зустріч першого сталевого коня-трактора. З прапорами, букетами польових квітів рушили учні до центру села, вітаючи першого трактора — першу ластівку сільськогосподарської техніки.

Школярі жили життям країни, раділи її успіхам і коли став до ладу первенець п 'ятирічки Дніпрогес, група юних піонерів в складі 35 осіб гарними успіхами в навчанні та активній громадсько-корисній роботі виборола право прийняти участь у подорожі по Дніпру до величної новобудови. Це було в 1934 році.

Другий випуск учнів Кашперівської трудової семирічної школи відбувся в 1927 — 1928 навчальному році.

В 1935 році Кашперівська трудова семирічна школа була реорганізована в середню школу. Восьмі, дев 'яті, десяті класи були міцним осередком комсомольського руху. В цьому році з окремих комсомольських ячейок було створено самостійну учнівську комсомольську організацію.

Випуск 7 класу в 1938 році. Вчителі: Сажієнко Катерина Дмитрівна,

Чернецький Гнат Савович

Старший вожатий: Рабінович Давид Федорович

Випуск 7 класу в 1938році. Вчителі: Сотніченко Іов Михайлович

Чернецький Гнат Савович

Старший вожатий: Рабінович Давид Федорович

Школярі завжди були ініціаторами хороших справ: боролись за високу успішність в школі, свідому дисципліну.

Велику роботу як в школі так і в селі проводили вчителі. Директором працював Черницький Гнат Савович , завучем Сотниченко Іов Михайлович. Вчителями: Шемет Ольга Іванівна,

Вовченко Олена Нікандровна,

Вовченко Анатолій Іванович,

Чернецька Марія Павлівна,

Сотніченко Тетяна Венедіктовна,

Рабенко Микита Іларіонович,

Сжієнко Катерина Дмитрівна,

Гончарук Данило Хрисантович. Вчителі користувались великим авторитетом серед своїх односельчан.

Багато людей нашого району знають вчительку Кашперівської школи Шемет Ольгу Іванівну. Не раз про неї писали в газетах, передавали по радіо, та й сама Ольга Іванівна була активним дописувачем районної газети.

З 1918 року працювала Ольга Іванівна в нашому районі. Свій трудовий шлях вона почала із села Михайлівна, працювала в Денихівці, а найбільше років благородної педагогічної праці віддала Ольга Іванівна Кашперівській школі. Ольга Іванівна — це учитель у широкому розумінні цього слова, люди різного віку йшли до цієї жінки за порадою, за підтримкою, за допомогою і завжди залишалися задоволені. Ольга Іванівна мала особливу вдачу. Ті хвилювали і великі справи нашої країни, і дрібні невдачі наших дітей. Багатьом дітям Ольга Іванівна допомагала знайти дорогу в житті. З вдячністю згадують свою вчительку її вихованці.Сотні листів одержувала Ольга Іванівна з усіх кінців нашої країни від своїх колишніх учнів. Ніколи Ольга Іванівна не замикалась в своїй роботі в рамках школи.

На зборах, на сесіях сільської ради, у бригадах часто можна побачити цю тендітну жінку.

Працю Ольги Іванівни відмітили і нагородили Орденом Леніна, Орденом Трудового Червоного прапора. З виходом на пенсію Ольга Іванівна не працювала, але зв 'язку зі школою, громадськістю села не втрачала, бо не мислила собі життя окремо від школи, дітей, односельчан.

Сажіненко Катерина Дмитрівна в 1934 році була делегатом XIII Всеукраїнського з "їзду Рад і на цьому з "їзді була обрана депутатом ВУЦВК тринадцятого скликання. Як депутат, брала участь у громадській роботі не лише свого села, а й часто виїжджала В інші райони з різними дорученнями Президії ВУЦВК. Працювала місяць у приймальні голови ВУЦВК товариша Петровського Г.І.

Заслуженою пошаною серед кашперян користувався Мацієвич Микола Леонідович.

Багато років він працював у Тетіївському районі і найбільше в Кашперівці. Микола Леонідович не лише педагог, а й активний громадський діяч, до голосу якого прислухались односельчани.

Велику роботу по вихованню молодого покоління провів Філімон Олександрович Васильченко. Працюючи директором Кашперівської середньої школи, Філімон Олександрович Васильченко домігся розширення матеріальної бази школи.

1941 рік. Розпочалась Вітчизняна війна проти німецьких окупантів. Вчорашні випускники нашої школи разом із старшими товаришами стали на захист своєї країни.

17 липня 1941 року в село Кашперівку ввійшли німецько-фашистські окупанти. Першим актом гітлерівського «нового порядку» була організація грабежу. Згодом окупанти влаштовували облави на молодь для відправлення у німецьку неволю.

В цілому з села було вивезено понад сто осіб. Частина з них загинула в рабстві, інші повернулись і померли вдома.

Багато кашперян не повернусь з поля бою, але пам'ять про них назавжди збережеться.

Ми гордимося і тими вихованцями нашої школи, які з честю пройшли війну, після Перемоги повернулися до мирної праці і успішно трудилися на благо процвітання Вітчизни. Серед них — Герой Радянського Союзу Степовий Арсеній Іванович, Літа Іван Миколайович, Матвійчик Євген Іванович, Матвійчик Григорій Іванович, Гандзій Іван Данилович, Чикиринда Володимир Макарович.

Ті, хто залишилися на тимчасово на окупованій ворогом території, як могли боролися з ворогом, щоб наблизити час перемоги.

1 січня 1944 року наше село було звільнено Радянською Армією від окупантів. Вже 7 січня відкрилися двері школи. З великим ентузіазмом населення села розпочало ремонт приміщення школи.

Проста фізична праця виконувалась з високим духовним піднесенням, бо народ розумів — він повертається до справжнього життя, він знову вільний, спокійний за завтрашній день своїх дітей.

15 січня 1944 року розпочалося навчання Кашперівської середньої ніколи і тривало без перерви до 15 серпня 1944 року.

Навчання проходило у важких умовах. Не було навіть необхідного: зошитів, книжок, наочних посібників, прилади не могло бути мови.

Учням школи разом з учителями доводилось багато працювати на колгоспних ланах. Сільськогосподарської техніки не було, робочих рук не вистачало, а землю потрібно було підняти з попелу війни, що й робили переважно жінки і діти. В першій половині післявоєнний рік учні разом з учителями виробили 6000 трудоднів. Поряд з навчанням і працею в сільському господарстві школярі включились у велику патріотичну справу: збір подарунків воїнам, які знаходилися на лікуванні в госпіталях м. Києва було зібрано подарунків на суму 28000 карбованців.

Великим і незабутнім днем радості в школі був день Перемоги над фашизмом — 9 травня 1945 року.

Велику наполегливість у навчанні та праці проявили учні у післявоєнні роки. Вони самі заготовляли паливо для школи, різало дрова, прибирали класні кімнати.

В 1948 році піонерській дружині нашої школи було присвоєно ім 'я героїчні -партизанки Зої Космодем 'янської.

З 1925 по 1948 рр. зросла кількість піонерів з 40 до 623 дітей. В 1946 -1948 рр. старшою піонервожатою працювала Чухрай Оксана, а в 1948 -1950 рр. Соляник Тетяна Іванівна, які відзначалися хорошими організаторськими здібностями. Піонери виконували важливу суспільно —корисну роботу: збирали металевий лом, лікарські рослини, розповсюджували літературу, заготовляли добриво для колгоспних ланів.

На полі учнівської бригади. Учителька Сімкіна О.М. з учнями 11 класу.

Позакласна та суспільно -корисна робота проводилась при активній участі комсомольців. В школі добре працювали гуртки художньої самодіяльності, спортивні секції. Учасники їх на районних олімпіадах та спартакіадах завжди займали перші місця і неодноразового визначалися на обласні змагання.

5 клас - 1947рік. Учитель Гапич Ганна Романівна

В школі була організована кролеферма . Особливо старанно працювали Щербатнюк Ганна, Мудрик Надія, Лисун Надія.

Кролеферма школи - 1952 рік. З учнями вчителька біології Годун Марія Романівна.

В 1959 -1960 рр. старшою вожатою працювала Багатько Ніна Яківна. Учні школи брали активну участь у роботі туристсько -краєзнавчого гуртка під керівництвом учителя географії Миронка Григорія Павловича . Вони проводили туристичні походи, зустрічалися з кращими працівниками району, виступали з концертами, збирали колекції мінералів, зразки рослин.

Зустріч з учасником партизанського руху Цаплюком П.А.

Зустріч з учасниками Великої Вітчизняної війни.

Проводились бесіди на педагогічну тематику з батьками в класах. Систематично відбувались батьківські збори, де читали лекції; організовувалась робота шкільного активу.

1964 — 1965 навчальному році педагогічний колектив школи працював над питанням виконання закону про всеобуч, застереження неуспішності учнів і подолання другорічництва. «Закон про загальне обов'язкове навчання» був виконаний.

Певних результатів в боротьбі за глибокі і міцні знання учнів домоглися більша частина вчителів, зокрема:

Герега Валентина Іванівна,

Сорока Марія Григорівна,

Сорока Антон Назарович,

Сліпченко Олена Федотівна,

Кравчук Фелікса Володимирівна,

Гніденко Марія Сергіївна,

Карпенко Василь Олександрович,

Гандзій Катерина Федорівна,

Прокопенко Олександр Федорович,

Карпенко Лідія Іванівна,

Кобко Василь Гаврилович,

Карплюк Федір Матвійович,

Колганенко Микола Володимирович,

Рабенко Борис Іванович,

Божко Анастасія Наумівна,

Миронюк Григорій Павлович,

Гапич Ганна Романівна,

Кушнірук Антоніна Василівна,

Годун Марія Романівна,

Крупчинський Свген Васильович. Ці вчителі запроваджували творчі методи і форми навчання, спрямованні на глибоке і свідоме засвоєння учнями програмового матеріалу, була покращена навчально-виховна і позакласна робота.

Був організований клуб «Юні любителі природи». Проводились олімпіади з різних предметів, походи по рідному краю з метою збирання історичних і географічних матеріалів, оформленні майстрами у вигляді стендів, альбомів.

Проводились вечори з хімії, історії, географії, фізики і на антирелігійну тему. Була організована тимурівська робота. Встановлений постійний зв'язок учнівських колективів 5 - 10 класів з виробничими колективами цукрокомбінату. Було організовано виставку «Успіхи в праці». Проводилися по класах бесіди про працю: «Працює кожна людина», «Поважай працю». Поліпшено ідейно-політичне виховання в школі. Було організовано клуб інтернаціональної дружби.

В 1966 — 1967 навчальному році всі діти віку 7—16 років було охвачені навчанням. З 3856 учнів переведено до старших класів, випущено з школи 847 учнів. Добре працювали вчителі:

Кравчук Фелікса Володимирівна, Гапич Ганна Романівна, Мельник Григорій Павлович, Сорока Марія Григорівна, Колганенко Микола Володимирович, Герега Валентина Іванівна, Карпенко Лідія Іванівна, Годун Марія Романівна, Півторак Ганна Лук 'янівна, які закінчили навчальний рік з повною успішністю.

Робота на навчально-дослідних ділянках під керівництвом Півтора Г.Л. Було створено в школі раду піклування про рідну мову з метою налагодження і проведення самообслуговування в школі та збереження шкільного майна.

Давньою традицією в школі стали зустрічі учнів з випускниками школи. Метою цих зустрічей було ознайомлення з процесом навчання у вищих навчальних закладах, з тими труднощами, які зустрічаються в студентів і як заздалегідь запобігти учням тих труднощів, навчаючись у школі.

Педагогічний колектив школи працював над такими проблемними питаннями, як виконання закону про загальне обов'язкове навчання й подолання неуспішності, як виконання закону про загальне обов'язкове навчання і подолання неуспішності та боротьби за глибокі і міцні знання учнів.

В 1967 — 1968 навчальному році введене викладання в 4-х класах по предметах. Працювали в цих класах такі вчителі як: Мельник Г.П. вчитель математики,

Рикун НА. вчитель української мови, Логінова Н.О. і Колганенко Л.Д. вчителі російської мови.

Останній дзвінок. Виступає учениця Багацько Ніна Яківна.

Учителі школи удосконалювали методи викладання, творчо запроваджували досвід передових учителів країни. Сумлінно виконували свої службові обов'язки, забезпечуючи високий, науковий і методичний рівень педагогічного процесу такі вчителі як: Кравчук Микола Іванович, Герега Валентина Іванівна, Сорока Марія Григорівна, Кравчук Людмила Пилипівна, Гніденко Марія Сергіївна. Добре в кінці навчального року була організована літня виробнича практика. Педагогічний колектив і громадськість села прийняли активну участь в підготовці школи до нового 1964 — 1965 навчального року, в наслідок чого були відремонтовані всі шкільні приміщення, добудовано дві класні кімнати, поповнені навчальні кабінети і майстерні необхідним обладнанням.

Значно поліпшилась позакласна робота та робота учнівських організацій. Створені в школі гуртки працювали творчо при активній участі всіх членів і мали певні результати в своїй роботі. Запроваджували в житті школи нові форми позакласноїроботи: Клуб старшокласників, Клуб винахідливих і кмітливих, Клуб юних мандрівників. На високому рівні відбувалась співпраця батьків та вчителів.

Виступ ансамблю 11 класу перед учасниками Великої Вітчизняної війни.

Особливо цікаві зустрічі були з учасниками Великої Вітчизняної війни. Всі знамені дати відзначались. Проводились збори дружини і урочисті лінійки. Добре було проведено ранок дитячої книги, конференція на тему: «За що ми любимо Аркадія Гайдара», звіт тимурівців, ранок присвячений 150-річчю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

Учні проводили туристичні походи по рідному краю «Дорогами семирічки», під час яких відбувалися зустрічі із знатними людьми нашого району.

В школі організовано фізкультурний колектив. Працював ряд секцій :легкоі атлетики, спортивних ігор, тенісу, лижного спорту, футбол, баскетбол. Кращі спортсмени протягом кількох років захищали честь школи, займаючи перші місця в районні, області .Це такі учні: Талько Валентина, Галайчук Віктор, Мельник Віктор, Гриб Віктор, Денисюк Євдокія та інші. Учень Крупчинський Павло брав участь у республіканських змаганнях з шахів.

У1963 — 1964 навчальному році педагогічний колектив Кашперівської середньої школи практично здійснював завданняXXIIз'їзду КПРС в галузі народної освіти. Закон про загальну обов 'язкове навчання повністю виконали.

Такий вигляд має приміщення школи, яке було відкрите у 1968 році.

Новий будинок школи з великими світлими класами, кабінетами, спортивним залом одержали школярі у 1968році. Відкриття нової школи стало не тільки святом для учителів та учнів, а й святом всього села.

За період існування школи з 1915 по 2007рік працювало 15 директорів. Войтушенко Денис Юхимович з 1915 — 1924 роки, Костюк Пилип Іванович з 1925 - 1930 роки, Чернецький Гнат Савович з 1930 — 1936 роки, Шемет Ольга Іванівна з 1936- 1941, 1945 -1948 роки, Васильченко Філімон Олександрович з 1948 - 1955 роки, Сорока Антон Назарович з 1956 -1979роки. Сорока Антон Назарович розповідав, що Кашперівська школа була одна з найбільших сільських середніх шкіл Київщини. Педагогічний колектив приділяв велику увагу чіткій організації праці, позакласніи роботі, підтримував тісний зв'язок з громад кістю села.

У 1972 році Кашперівська школа одна з перших в районі перейшла на кабінетну систему навчання, достатньо була обладнана меблями, ТЗН. На базі школи проводились часто семінари директорів шкіл. Двічі школа була відзначена Почесними дипломами Київського ОК КПУ і облради (1970, 1972 р. р.) Директор був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, значком «Відмінник освіти УРСР». Коваль Надія Іванівна — 1979' - 1980роки.

Нікулін Анатолій Антонович – 1980-1981 роки.

У цей період на небосхилі Кашперівської школи засіяла яскрава зірочка -педагогічна майстерність вчителя з великої букви Гереги Валентини Іванівни.

Герега Валентина Іванівна

У 1970 році В.І.Герегу було нагороджено медаллю «За доблесну працю» на відзначення сторіччя з дня народження В.І.Леніна. В цьому ж році вона стала відмінником народної освіти. 1976 рік приніс Валентині Іванівні ще одну нагороду - орден Трудового Червоного Прапора. Сходинками трудової слави піднімалася жінка ще вище, удосконалюючи свою майстерність, щедро засіваючи в душах учнів розумне, добре, вічне. їй присвоюють звання старшого вчителя, потім - учителя-методиста.

Вершиною слави Валентини Іванівни був 1981 рік, коли їй було присвоєно звання заслуженого вчителя України. Легкокрилою ластівкою облетіла ця звістка міста і села. її вітали міністр освіти, учителі, учні, друзі, колишні однокласники. До вітань приєдналася й районна газета: « Людини великого серця» - таку ємку назву носила ця розповідь про вчительку. Окремим абзацом були виділені слова її колишнього колеги, члена Спілки письменників СРСР М.І.Кравчука, який наголосив, що Валентина Іванівна володіє трьома якостями, без яких не може бути справжнього учителя. Перш за все, вона щиро, сердечно любить дітей. По друге, постійно читає, збагачує свою ерудицію, живе духовним життям. І, нарешті, - глибоко знає свій предмет, майстерно подає його учням. А коли додати до цього й делікатність і скромність, самовіддане й надзвичайно совісне ставлення до праці, то й складається портрет кращого сучасного трудівника педагогічної ниви.

Гусар Надія Григорівна – 1983-1991 роки

Надія Григорівна доклала багато зусиль, щоб побудувати новий корпус школи, який відкрив свої двері у 1986 році. Розпочата робота по оформленню музею «Селянська хата», музею імені 40-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Директори школи

Панасюк З.І. – 1992-1997роки.,

Бандуриста Л.С. – 1997-1998 роки.

Гончар Л.О. – 1998-2000 роки.

Нижник В.В. – 2000-2004 роки.

Ободзінська В.М. – 2004-2005 роки.

Гончар Л.О. – 2005-2009 роки.

Корнієнко І.В. – директор школи з 2009 року.

Кiлькiсть переглядiв: 880

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.